Ювілей 70 років мамі
...
Нехай, мамо, ти вже сива,
Нехай 70 вже тобі,
Але ти, кохана, рідна,
Одна, одна у нас в долі.
Ми, з ювілеєм вітаючи,
«Дякую!» Говоримо тобі.
За те, що ти ночей недосипаючи,
Опікувалася неспокійної дітворі.
Тебе ми нескінченно любимо,
Дорожче людини немає!
Нехай горить, не згасаючи,
У твоєму вікні далекий світло!
І кожен, мама наша дорога,
Тим материнським світлом обігрітий.
Живи довше, не болів
І в гості чекай своїх дітей!
Дуже важко висловити словами
Те, що у мене зараз в душі ...
Ніякими піснями, віршами
Мені не здивувати тебе вже.
Як люблю, як ти мені дорога,
Хіба підбереш про те слова?!
Як молю я Бога, як хочу
Зробити б без тяганини життя твою.
Щоб хвороба не мучила тебе,
Чи не боліла б за дітей душа,
Щоб вісімдесятирічний ювілей
Так само зустріла в колі друзів,
Чи не зітхала: «Життя вся позаду».
Світлих днів чимало попереду:
З онуками дітей своїх зустрічати,
Ягоди в лісі назбирати,
На зиму варення наварити,
Всю родину запашним обдарувати,
Доброе почути від людей -
Складається все життя з дрібниць!
Радіти життю до кінця
Треба, тим вона і хороша!
Дуже важко висловити словами
Те, що у мене зараз в душі ...
Ніякими піснями, віршами
Мені не здивувати тебе вже.
Як люблю, як ти мені дорога,
Чи є де з слів таких рядок?!
Як кличу до Бога, як молю,
Щоб без тягот зробив життя твою!
Щоб жила спокійно, не поспішаючи.
Чи не боліла б за дітей душа.
Щоб хвороба не мучила тебе.
Знала, чим зайняти весь день себе.
Не втрачала до життя інтерес.
Є адже поруч парк, трохи далі - ліс,
Щоб гриби та ягоди зібрати,
Онуків частування зустрічати.
На зиму варення наварити -
Всю родину запашним обдарувати!
А щавель, меліса, звіробій -
Скільки насушили ми з тобою!
Вечорами - книгу почитати
І над серіалом позітхати,
Нав'язати всім рукавиць, шкарпеток -
Адже це не пара дрібниць?!
Хіба у тебе «все позаду»?
Світлих Днів чимало попереду!
Всіх турботою, ласкою оточити,
Постійно дітям потрібної бути,
Чути подяку від людей -
Складається все життя з дрібниць!
Від душі хотіла б побажати
Кожен день з усмішкою зустрічати!